ВАСИЛЬ ОЛЕКСАНДРОВИЧ  СУХОМЛИНСЬКИЙ -  (1918 – 1970) — видатний український педагог, директор школи, вчитель, дитячий письменник Народився Василь Олександрович Сухомлинський 28 вересня 1918 р. в с. Василівка Олександрійського повіту Херсонської губернії (тепер Кіровоградська область) у Батько Олександр Омелянович був помітною людиною в селі: і тесля, й член правління колгоспу, й учитель праці, й сількор, й активний учасник сільської самодіяльності. Бабуся і мама були обдарованими, творчими натурами, носіями народних традицій, і це значною мірою вплинуло на особистість майбутнього педагога.Протягом 1926–1933 років хлопець навчається в семирічній школі. Через хворобу в 1935 р. юнак залишає заняття в інституті і розпочинає роботу в школі, яку (за винятком двох воєнних років) не залишає до кінця свого життя. Він працює вчителем у сільських школах рідного району і навчається заочно в Полтавському педагогічному інституті. По закінченні навчання (1938) В. О. Сухомлинський продовжує працювати в школі завучем.На початку війни (1941) В. О. Сухомлинський був призваний до армії, направлений на короткочасні курси політруків у Москві, затим брав участь у боях на Калінінському фронті. Війна залишила значний слід у творчості педагога.Після поранення та численних госпіталів В. О. Сухомлинський був комісований (1942).. Як тільки було звільнено Україну, подружжя їде на Батьківщину: Україна збирала своїх синів на відбудову.З 1944 по 1948 р. педагог працює завідувачем Онуфріївського районного відділу народної освіти. З 1948 р. до кінця свого життя Василь Олександрович працював у середній школі в Павлиші.  Тут реалізувався як педагог, як особистість, як письменник-мораліст. В центрі його уваги перебувають питання організації і керівництва всією навчально-виховною роботою школи. В 1955 р. Василь Олександрович захищає кандидатську дисертацію .Творчі пошуки педагога в ці роки йшли в руслі розвитку офіційної педагогіки, яка в той час у цілому ставила перед собою завдання підвищення грамотності у школярів, дисципліни, ідеологічної спрямованості навчання і виховання. Але у В. О. Сухомлинського як людини творчої вони не завжди вкладалися в заплановані й продекларовані канони.Педагог постійно у роздумах, творчому пошуку, наполегливій самовідданій праці. Його власний творчий неспокій збігся з цікавим і плідним періодом у житті Радянського Союзу. Наближався час XX з'їзду КПРС, 1956 рік, період, який дістав назву «хрущовської відлиги», пов'язаний з частковою демократизацією суспільного життя.Від середини 50-х до середини 60-х років Василь Олександрович розробляє свою педагогічну систему. Рушієм творчого процесу для нього стає невдоволеність наявними на той час у педагогіці і практиці роботи школи авторитарно-догматичними структурами виховання і схоластичним, відірваним від життя змістом освіти. Це особливий етап життя педагога, час сподівання на радикальні зміни.Василь Олександрович звернувся до духовного світу особистості, до моральних її цінностей задовго до того, коли на неї звернули увагу інші педагоги. Ці твори послужили поштовхом для подальших творчих шукань.Педагогіка Сухомлинського В.О. – це    педагогіка гуманного ставлення до дитини,врахування її особистого Я та її індивыдуальних особливостей. В 1957 р. його було обрано членом-кореспондентом Академії педагогічних наук РРФСР, в 1958 р. присвоєно звання Заслуженого учителя школи УРСР, а в 1960 р. нагороджено орденом Леніна.Найголовніші   ідеї  : довіра й повага до дитячої особистості, погляд на навчальну діяльність вихованців  як на насичений творчими відкриттями процес пізнання та самопізнання, обмеження сфери впливу колективу на особистість, виховання без покарань, велика роль слова та особистості вчителя для дитини.Педагогіка  В.Сухомлинського  - педагогіка  гуманного ставлення  до  дитини.